Politico: коронавірус повинен вбити популізм
Швидкі рішення й політика задобрювання натовпу не допоможуть, коли наступає реальна надзвичайна ситуація. Паніка через спалах коронавірусу, напевне, найбільше схожа на перші дні, коли починається війна.
Про це на сторінках Politico пише британський письменник Ендрю Скотт.
"Я жив у Лондоні все своє доросле життя. Я був свідком вибухів, організованих ІРА, терактів й заворушень. Але ніколи не спостерігав за такою помітною скрутою, як зараз. З'явилося глибоке передчуття, занімілий страх перед наближенням цунамі, яке невблаганно суне на нас", - пише він.
Письменник додає, що місцевий супермаркет у його районі Лондона, як і всі інші магазини в країні, зіштовхнувся з панічним спустошенням. Коли автор востаннє побував у ньому, більшість полиць й холодильників були порожні. У Великій Британії в часи коронавірусу дух під гаслом "зберігати спокій і триматися" в ще більшому дефіциті, ніж туалетний папір.
Багато британців зберігають нездорову одержимість війною, яка породила культові висловлювання. В роки перед Brexit праві популісти без будь-якої причини згадували Британію воєнних часів кожного разу, коли бодай хтось ставав на їхньому шляху до священного суверенітету. Brexit без будь-якої угоди - це добре, тому що "ми" пережили Дюнкерк і славно перемогли у війні за допомогою винахідливості й літаків Spitfire.
І тепер, коли почалася поточна криза через коронавірус, вони знову взялися говорити про перемогу у війні. Політики й консервативні експерти зайнялися приготуванням британської магічної суміші, байки про "Бліц-дух", щоб відігнати вірус. Бомби Адольфа Гітлера були небажаною незручністю, але після того, як "Люфтвафе" зробили найгірше, британці просто обтрусилися від попелу, дістали шматки щебню зі своїх чашок з чаєм і пішли далі. Принаймні, так про це говорять.
Генетики досі не знайшли нічого в британському ДНК, що б робило народ стійкішим, ніж інші. Але це не заважає багатьом вірити в це. Для таких людей, здається, поява коронавірусу на британських берегах - це просто благословення. Це ж можливість показати світу, на що здатна Велика Британія, яка повернулася до свого старого синього паспорта. Це можливість підтвердити свої бездоганну здатність пережити катастрофу, "так як ми це зробили під час війни". І Борис Джонсон, який стане новим Вінстоном Черчиллем, готовий взятися за роботу.
Нинішній прем'єр-міністр досить довго культивував уявлення про його схожість з Черчиллем. Будучи мером Лондона, він навіть написав книгу під назвою "Фактор Черчилля". Але він - не британський прем'єр часів Другої світової війни. Попри всі свої помилки, Черчилль був природженим лідером, здатним в несамовитому темпі поглинати деталі й постійно пропонувати нові ідеї. Помічникам Джонсона ж наказали скоротити брифінги до двох сторінок А4. І навіть міністри з його команди визнають, що, потрапивши на Даунінг-стріт, Джонсон поняття не має, що робити далі.
Як і президент США Дональд Трамп, з яким у британського прем'єра більше спільного, ніж з Черчиллем, Джонсон - політик-зірка, чий виборчий успіх став симптомом іншого вірусу.
"Ця хвороба називається популізм. Як і коронавірус, він огидний дуже поширений й викликає небажану самоізоляцію країн", - пише автор.
Існує загальне розуміння, що Brexit і виборчий успіх Трампа стали побічним ефектом наслідків фінансової кризи 2008 року. Прості люди хотіли покарати еліти. Але це не вся історія. США добре жилося в роки Барака Обами. Американська економіка стабільно зростала й продовжувала це робити впродовж перших трьох років президенства Трампа. Станом на грудень 2019 року США насолоджувалися 11 роком економічного зростання поспіль.
На момент проведення голосування щодо Brexit у 2016 році середній дохід у Великій Британії стабільно зростав, безробіття було рекордно низьким, а економіка була п'ятою серед найкращих у світі. За іронією, саме відчуття економічного достатку зробило можливими жахливі рішення в США і Британії. На тлі економічного буму те, відчуття нерівності між бідними й багатими загострилося, що дало плідний ґрунт для популістів.
Але більш важливе те, що перемога Трампа і Brexit могли статися лише в багатих і добре розвинених країнах, де досить велика частина населення почувається досить захищеною, щоб ризикнути й обрати політичних джокерів. Ті, хто голосував за Трампа, Brexit і Джонсона, думали, що ситуація трошки похитнеться, але зрештою все буде добре.
І тут на сцену виходить коронавірус. Епідемія "кинула гранату" в концепцію, що все буде добре. Вона становить реальну проблему для політиків на зразок Трампа і Джонсона. Суть сучасного британського й американського популізму у великих політичних фігурах, які пропонують швидкі рішення для складних проблем. Цей підхід спрацьовував у хороші часи. Але коли виникає реальна критична ситуація, популісти з їхньою політикою задобрювання натовпу швидко розкриваються як погано підготовлені, щоб розібратися з катастрофою.
Реакції Британії й США на коронавірус були катастрофічно заплутаними й незграбними. З розгортанням подій спантеличений Джонсон все більше зникав з поля зору. Коли він все ж з'явився в ефірі ITV, щоб заспокоїти суспільство, його поганий виступ лише погіршив ситуацію, запропонувавши британцям сміливо прийняти удар від хвороби. Відео активно поширювали в соціальних мережах і воно ще більше посилило загальний настрій розгубленості й тривоги в Британії.
Міністр охорони здоров'я Метт Хенкок пізніше був змушений дистанціюватися від головного наукового радника Патріка Валленса, який заявив, що в разі зараження 40 мільйонів британців коронавірусом, можна буде досягти "колективного імунітету". Але при цьому він не згадав про те, що приблизно 250 тисяч людей в такому разі загине, а система охорони здоров'я буде перевантажена.
В США тим часом хаотичне й самохвальне лідерство Трампа стало ще більш проблемним з дедалі більшим рівнем параної. Його нелогічні й непослідовні заборони на подорожі, катастрофічна відсутність тестів для діагностики й постійна різка зміна позиції створили страх і тривогу в США, які досі не мають належної системи охорони здоров'я.
І Трамп, і Джонсон хотіли владу заради влади. Кожен з них добивався цього будь-якими методами. В цій погоні вони обоє не демонстрували повагу до правди. До грудня 2019 року, за підрахунком Washington Post, Трамп збрехав 15,4 тисяч разів за три роки на посаді. Тобто він брехав 14,6 щодня.
Джонсон також збудував кар'єру на обмані. Під час референдуму щодо членства в ЄС він очолював кампанію, яка створила середовище без експертних оцінок, з великою кількістю фальшивих "новин", і яке виганяло з країни важливих працівників з ЄС включно з лікарями й медсестрами. І все це може мати неочікуваний довгостроковий наслідок. Поки що ніхто при тямі не вітає поширення коронавірусу. Але воно може зрештою поховати популізм.
Ця криза - дзвінок пробудження. Вірус не поважає кордони, сині паспорти чи суверенітет. Він демонструє, що ми живемо у взаємопов'язаному світі. І в цьому світі потрібно, щоб країни працювали разом в часи криз, а також в часи миру. І щоб досягти всього цього, нам потрібні серйозні, розсудливі політики з хорошими намірами.
