Справа про зниклі ікони: куди поділись безцінні раритети з Києво-Печерської лаври
Справа про зниклі релігійні цінності з Києво-Печерського заповідника розслідується вже два роки. Служба безпеки України недорахувалася там принаймні десяти ікон. Були обшуки, були слідчі дії. Але поки не чути, де ж святині.
Які святині втратила лавра, і на якому етапі зараз розслідування цієї резонансної справи.
Ця майже детективна історія зі зникненням релігійних святинь розпочалася восени 2018-го. Перша масштабна ревізія в Києво-Печерській лаврі за останні тридцять років. Міністерство культури та Служба безпеки не дорахувалися низки цінностей ХІХ століття.
При цьому митрополит Павло каже: «Ніхто не переписував уночі, ніхто нікого не штурмував і не турбував».
А речниця СБУ Олена Гітлянська каже: «Перевірка виявила, що бракує принаймні 10 ікон. Тому всі матеріали були передані національній поліції і було порушено кримінальне провадження за частиною 3, статті 191. Це «Привласнення і розтрата майна в особливо великих розмірах». Це санкція статті від трьох до восьми років».
Ревізію провели не лише в монастирі, а й у помешканні самого намісника лаври. СБУ тоді підозрювало митрополита в розпалюванні міжконфесійної ворожнечі. Куди ж поділися ікони, митрополит Павло тоді не коментував. Принагідно згадав, що і його самого колись обікрали: «Винесено було 5 ікон. Забрали, вибачте, ящик горілки, яка там була».
Як сталося, що печерські ікони зникли просто з-під носа і в монастиря, і в заповідника, що ділить із ченцями одну територію? Запитуємо в керівника пам’ятки. Олександр Рудник, в.о. генерального директора національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, говорить: «Ми закриті повністю. Сюди запускають тільки окрему частину співробітників. – А хворі ченці де? – Вони внизу, закриті. В телефонному режимі спілкуємося, звичайно, так».
Слово «крадіжка» тут воліють не говорити вголос. І посилаються на версію керівництва лаври.
«Можливо, утилізовані. Можливо, вони були комусь передані. В якийсь із монастирів. Можливо, утилізовані. Це вже підписував намісник Павло. Знаєте, дуже багато чого пишуть у ЗМІ. І викрадати такі ікони й продавати їх – вони не варті того, щоб їх продавати», – говорить Олександр Рудник.
Не лише ікони, а й хрест та потир – чаша для богослужіння – зникли. Це частина речей, які ще 2013-го передав національний заповідник із музейних державних фондів у користування монастирю. Головна зберігачка заповідника каже: святині належали не до основного фонду, а до допоміжного. А це означає, що їхня цінність на папері не закріплена.
Ірина Мартинюк, головний зберігач фондів Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, говорить: «Зараз важко сказати, яку вони становили на той час або на сьогодні культурну цінність. Неможливо».
Такої самої думки і виконувачка обов’язків міністра культури Світлана Фоменко, яка на час ревізії в лаврі теж працювала в міністерстві: «Ці всі речі не занесені до державної частини музейного фонду. Вони належать до науково-допоміжної частини. Експерти-мистецтвознавці ще не прийняли рішення, що це культурні цінності, які дуже цінні для держави».
Із власних джерел «Підсумкам тижня» вдалося отримати точний перелік украдених раритетів із лаври. У ньому – дев’ять ікон кінця ХІХ століття з печерськими святими, «Богоматір Іверська», «Богоматір Сухо-Калігорська».
Показуємо цей перелік знавцю святинь Київської Русі, мистецтвознавцю, професору Київської православної богословської академії Дмитру Степовику. Він вражений.
«Вони дуже цінні, я думаю, що від 10 до 50 тисяч доларів чи євро кожна з цих ікон могла би коштувати. Всі ікони лаврської київської тематики дуже популярні в світі. Це набиває ціну. Ікони виконані чудесною школою, очолюваною Рокачевським. Це друге набиває ціну. Третє – ікони походять із самого монастиря», – пояснює мистецтвознавець.
Мистецтвознавець вважає, що найцінніша в цьому переліку – високоякісна копія Вишгородської ікони Богоматері ХІІ століття. В Росії вона відома як «Володимирська». Вивезення її оригіналу до Москви багато століть тому мистецтвознавці називають крадіжкою тисячоліття. Таких випадків, коли святині Київської Русі нахабно цупили і перевозили до Білокам’яної, історія знає безліч.
Про можливе вивезення до Росії не лише частини печерських ікон, а й мощів святих, раніше заявляло й попереднє керівництво заповідника, й народні депутати. Нарікали: держава втратила контроль над своїми ж святинями. Ще 2013-го уряд Азарова віддав лаврі більшість споруд на території Києво-Печерського заповідника. Нині на сайті президента з’явилася петиція про розірвання договору про оренду. Звернення до гаранта підписали 27 тисяч людей.
Тетяна Попова, ексзаступник міністра інформполітики, каже: «Мінкульт має право на перевірки. А СБУ має право на заведення кримінальних справ, якщо щось відсутнє. І якщо це постійно відбувається, відповідно, щонайменше, печери, можна було б вивести з-під їх підпорядкування».
Світлана Фоменкко, в.о. міністра культури України, каже: «А як ви перевірите мощі, яким тисячу років, що це самі ті мощі? Мощі є цінними з точки зору релігійних обрядів, з точки зору релігійних практик. Із точки зору законодавства щодо охорони культурної спадщини і культурних цінностей мощі не є цим артефактом і об’єктом».
В УПЦ Московського патріархату замість реакції на гучне розслідування дістаємо погрози.